Уманчанка чверть століття творить прибудинкову красу своїми руками

Нещодавно моя дорога пролягла повз будинку по вул. Ломоносова, 10-а, прибудинкова територія якого мене вразила своєю доглянутістю та охайністю: виплетений перелаз із лози, різні експозиції, гніздечка з яєчками та гускою, кошики із зеленню та різнобарвними квітами, стовпчики, пофарбовані в берізки приємно радували око.

Уманчанка чверть століття творить прибудинкову красу своїми руками

Відчувала, ніби потрапила в якийсь казковий мікросвіт, закритий від інших перипетій буденного життя. Вирішила дізнатися, хто ж є ініціатором та творцем такої краси. Мені пощастило: жінку я одразу побачила за таким вже звичним для неї заняттям: реставрацією гуски.

З любов’ю і натхненням вона вбирала її в пір’я, що приготувала заздалегідь. Із розповіді Тетяни Семенівни Мазур я дізналася, що вона вже 28 років проживає в цьому будинку, тож все її життя нерозривно з ним пов’язане.  

У минулому – машиніст насосних станцій у водоканалі (погодьтеся, професія не вельми творча), Тетяна Мазур і співає в ансамблі «Катюша», і хорі ветеранів при Будинку культури та знаходить час постійно щось майструвати біля будинку. Наполегливості цієї жінки можна позаздрити. На моє запитання, чи не боїться, коли нищать її працю, відповіла: «Нищать, ламають, а я знову роблю, заново».  Тетяна Семенівна показує щойно створену криничку: розповіла, що надихнула її на це пісня «Мамина криниця», тож і втілила цей задум у життя.

Допомагають у цій справі й інші мешканці будинку, серед них – Антоніна Миколаївна, хоча їй вже 83 роки, а вона не втомлюється доглядати за квітами. Поділилася зі мною своїми творчими задумами і сусідка по під’їзду Наталія Цициліна, – тож спільними зусиллями цей будинок є одним із кращих у місті.  Розповіли, що гуртом вночі збирали дощову воду квіти поливати.

Невтомні жінки на заслуженому відпочинку обрали для себе благородну справу – прикрашати будинок, у якому живуть. Вони не сидять, склавши руки, тому заслуговують на повагу і вдячність.

У цих людей у серці живе краса, якою вони готові поділитися з іншими, тож запрошують всіх творити прекрасне навколо себе. Тоді і світ стане устократ кращим.

Надихнулася ідеєю і я, а по дорозі назад подумалось: «Може, й справді краса врятує світ?»

Автор Надія Зубова

 

Назад Вперед