День святої Мокрини: народні повір'я та звичаї

Про це свято описано багато повір'їв, народних традицій і звичаїв.

За народним календарем 1 серпня — останній день літа. Найімовірніше, назва походить від слова «мокро» — натяк на наближення осінніх дощів.

У дохристиянські часи Мокрину вважали дочкою богині осені.

 Існує приповідка: «Свята Мокрина осінь приносить».

Люди вірили: яка погода на Мокрини, така буде й осінь. Якщо в цей день ішов дощ, то селяни чекали мокрої дощової осені, сіяли жито - адже буде врожай: «Не розгинаймо спини, жнімо до Мокрини, бо Мокрини без дощу, як обід без борщу».

За народними прикметами: «Якщо сухий видається день - сухо буде й восени», – каже приповідка на Уманщині.

Інші прикмети віщували:

• якщо  у цей день дощ – в лісі буде багато горіхів;
•  на святу Мокрину не можна було полоти грядки, щоб овочі на городі не змокли через сильні дощі;
• якщо у цей день починав летіти пух з осик, можна було йти в ліс за підосичниками;
• якщо першого серпня йшов дощ, то дівчатам, які народилися першого серпня, не можна було виходити на вулицю, щоб своєю появою не посилити дощ і не залити всю землю;
• коли день видавався сухим, проводили обряд викликання дощу: дівчину-іменинницю називали Мокриною і наряджали у святкову сукню. Потім кожна господиня зі свого поля несла їй колос хліба. З зібраними колоссями Мокрина йшла до річки, там передавала хліб водній стихії і просила її пролити дощ.

В обряді брали участь тільки жінки, присутність навіть чоловіка, що піддивлявся, могла навести біду на село.

Також цього дня відзначають іменини чоловіки і жінки з такими іменами: Григорій, Євгенія, Митрофан, Тихон, Роман, Степан, Дмитро.