Розповідь 17-річного жителя Тальнівщини про порятунок дитини iз криниці

Того дня ніяких передчуттів не було. Зранку поїхали з батьком косити люцерну. Коли повернулися додому, відпочивали. Раптом загавкав собака. Зайшов сільський голова, став просити батька, щоб він погодився мене відпустити, бо я неповнолітній.

Розповідь 17-річного жителя Тальнівщини про порятунок дитини iз криниці

­Пощастило, що матері не було вдома. Вона б нізащо не дозволила мені піти, — каже 17-річний Андрій Скрипник із села Заліського Тальнівського району на Черкащині.

28 серпня він витягнув із криниці місцевого трирічного Іллю Молодика. Хлопчика вкинув до 25-метрового колодязя п’яний батько. Перед цим порізав ножем падчерку Карину, 10 років. Чоловіка затримала поліція. Він не зміг пояснити свого вчинку, бо був нетверезий.

  • Іллю батько вкинув у свердловину, з якої насос качав воду, — розповідає сільський голова Сергій Панченко. — Її ширина в діаметрі — 40 сантимет­рів. Усюди бетонні кільця. Жоден із рятувальників не міг туди втиснутися. На дні колодязя була дощечка, за яку дитина трималася, щоб не потонути. Це врятувало малюка. Щоб витягнути Іллю, почали шукати худенького хлопця, який міг би спуститися у вузь­ку криницю. Погодився Андрій Скрипник.

Хлопець навчається в Черкаській медичній академії на фармацевта.

  •  Коли приїхали на місце події, там було повно народу: поліція, рятувальники, селяни. На порозі виднілися великі крап­лі крові, на веранді посеред ліжка — калюжа, — розповідає Андрій. — Свердловина виявилася дуже вузенькою. Спочатку провели репетицію. Обв’язали мене мотузками, спустили на глибину два мет­ри, а потім підняли. Щоб поміститися, руки тримав скрюченими донизу. За другим разом спустили до самої води. Там теж було вузько. А ще — темно і страшно. Чув, як дитина щось пробує сказати й захлинається водою. Розумів, що хлопчик тримається з останніх сил. Узяти руками його було неможливо. Гукнув нагору, щоби перестали там балакати й слухалися мене. Наказав, щоб спустили у воду по пояс. Поки вовтузився, від холоду стало відбирати ноги. Зовсім не чув їх. Якось однією ногою притиснув малого до стінки криниці. Гукнув, щоб тягли. Так і волочив. На половині дороги дитина просто відрубилася. Втратила свідомість і перестала плакати. А в мене дико заболіла нога, бо розтягнув м’язи. Думав, зараз упущу хлопчика донизу й усе. Але, Слава Богу, витримав. Коли виліз нагору, здавалося, що на світ народився. Дядьки сміялися, раділи, і я з ними. Приїхали додому, а там матір таблетками відпоюють.

Андрій Скрипник усе життя провів у селі. Каже, ніколи раніше йому так страшно не було.

  •  До цього найбільший страх був — ЗНО, яке здавав тут минулого року, — говорить. — Сільську школу встиг закінчити до того, як її закрили. Тепер місцеві діти їздять на уроки в сусіднє Кобринове. В школі мені подобалася фізкультура. Хотів навіть до Умані йти вчитися в місцевий педінститут. Ще був варіант — Східноєвропейський університет у Черкасах. Там я був другим у рейтингу. Але вибрав фармацію. Батьки платять за рік навчання 15 тисяч. Мені дуже подобається в Черкасах. Там люди інтелігентніші.

Мати хлопця — безробітна. Батько працює в місцевому ТОВ “Панда”.

  •  Цього літа їздив до сестри в Польщу. Вона вже три роки на заробітках у Познані. Там люди на наших зовсім не схожі — добріші, людяніші. Хочу вивчити польську мову. А потім поїду у Польщу жити й працювати фармацевтом. Думаю, мову вивчу без проблем. У школі подобалася англійська. Дуже легко мені давалася.

Врятований Андрієм Скрипником хлопчик опритомнів. Його сестра перебуває в реанімації Тальнівської районної лікарні. Її стан оцінюють як середньої тяжкості. Батькові дітей загрожує від 10 до 15 років позбав­лення волі або довічне ув’язнення.

  •  Після порятунку Іллі мене запрошували на навчання до Черкаської пожежної академії, — каже Андрій. — Відмовився. Хочу вивчити фармакологію.

Джерело: Рідний край