З історії винаходу сірників

Це просте приладдя було створене порівняно недавно: знайомим нам сірникам трохи більше 150 років. У них немає однієї батьківщини, як немає і одного творця. Їх вдосконалювали майже півстоліття в декількох країнах.

Французький хімік Ш. Сорьяно в 1830 році вперше успішно використовував білий фосфор, щоб запалити сірник тертям. Він не вживав ніяких заходів для організації промислового виробництва сірників, але по закінченню двох років фосфорні сірники вже почали вироблятися в Австрії та Німеччині.

Вони легко запалювались об будь-яку поверхню, що виявилось проблемою: сірники могли спалахнути навіть від тертя один об одного в коробці. До того ж білий фосфор, який тоді використовувався, надзвичайно отруйний.

Вирішальне слово в доведенні винаходу до кондиції сказали шведи.

Винахід перших безпечних сірників, які запалювалися при терті об спеціально підготовлену поверхню, відноситься до 1845 року. Це шведський винахід 19 століття.

Професор Каролінгського інституту Густаф Ерік Паш замінив білий фосфор на нешкідливий червоний. Крім того, він запропонував додавати фосфор не в сірникові голівки, а наносити його на окрему пластинку, терку, розмістивши її на коробці.

З тих пір сірники мало змінились. Це просочена парафіном осикова соломка з голівкою, основні «робочі» компоненти якої — бертолетова сіль і сірка. При терті червоний фосфор, який входить до складу терки, вступає з бертолетовою сіллю в реакцію. Від нагріву сірка спалахує і запалює дерево.

Патент на кухонні сірники, які мали двошарову голівку і запалювалися об будь-яку тверду поверхню, отримав Ф. Фарного в 1888 році. Однак виготовляти їх почали тільки в 1905 році.

Ці сірники запалювалися абсолютно безшумно, причому можна було не боятися того, що відлетить палаюча голівка.