Директор  історико-культурного заповідника «Трипільська культура» і водночас режисер Владислав Чабанюк розповідає відвідувачам про унікальні сторінки історії цього краю.

– За якихось років тридцять, менше, відбулося три потужних, як для села, бої, де загинули 1-2 сотня Кармелюківського полку в 1919 році. Ну і червоні загинули відповідно також, повстанці загинули у 20-му році.

Слухачі – історичні реконструктори. До Легедзиного вони з’їхались майже з усієї України, щоб відтворити бій за село між армією УНР та більшовиками. Казкар Сашко Лірник приїхав з Києва разом із сином Іваном. Він грає роль бійця УНР. Автентичну амуніцію та зброю для реконструкції хлопець підбирав разом із батьком. Та обидва зізнаються, що до деяких експонатів музею їхні явно не дотягують.

Зараз Легедзине знане як місце великого поселення часів Трипільської культури, а на початку ХХ століття було полем бою між армією УНР та більшовиками. Полк імені Кармелюка намагався тут зупинити наступ Червоної армії на Умань.

Реконструктори бійці УНР крокують на позиції за селом. У полі розгортають гармату, кулемет. Червона армія виходить на них майже в лоб, як і сто років тому.

Бій на підступах до Легедзиного тривав майже добу. Під час реконструкції почуття переповнюють не лише учасників, а й глядачів. Ті починають співати повстанських пісень, щоб підбадьорити козаків.

100 років тому бій закінчився поразкою полку Кармелюка – сили більшовиків переважали. Про цей спротив Червоній Армії у радянських підручниках не писали, кажуть історики.

– Наша головна мета – побороти більшовицькі міфи. Московська пропаганда сто років тому і зараз пов’язана з тим, що не було української державності, не було незалежної держави. Були якісь незрозумілі банди, які воювали під синьо-жовтим прапором, – говорить історик Андрій Ковальов.

Учасники бою та історики переконані: такі реконструкції мають сенс, адже розвінчують міфи радянської епохи і ще раз нагадують про нелегкий шлях до української незалежності.

Деталі –  в сюжеті Подробиці