Уманщина туристична: принади для туристів у с. Пугачівка (Фото)
У рамках семінару-навчання «Уманщина: Розвиток через туризм», мета якого – пошук можливостей та алгоритмів розвитку туризму на Уманщині та перетворення населених пунктів Уманського району на конкурентоспроможне туристичне середовище, відбувся цикл екскурсій за маршрутами сіл Уманщини.
Тож цією статтею «Уманський портал» відкриває цикл дописів, у яких ми поділимося з читачами враженнями від захопливих місць Уманщини.
Маршрут, що проліг до мальовничого села Пугачівка, об’єднував локації «Музей-світлиця – Свято-Троїцька церква – садиба зеленого туризму «Чарівна ниточка». Гостинно учасників екскурсії зустріла голова села Валентина Овчиннік, яка розповіла, що стара назва села – Кзьондзівка, адже в старі часи там проживав польський ксьондз, а потім після звільнення села Пугачовим село назвали на його честь.
Спочатку мандрівка селом розпочалася з музею-світлиці, екскурсію в якому провела Валентина Альошкіна, що і є, власне, ініціаторкою створення проекту.
Пані Валентина розповіла, що давні ужиткові речі збирали всією громадою, і чого тільки не позносили небайдужі односельці: у 1-й кімнаті зібрані речі відтворюють український побут: піч і каганець, посуд у миснику, ціп і солом’яник.
2-га кімната обладнана ліжком із подушками на покуті, дитячою колискою, іконами та вишиваними рушниками на стінах.
3-тя – відтворює шкільний клас з партою та чорнильною ручкою.
у 4-ій зберігається сільськогосподарський інвентар: коромисло, ступка, веретено, віялка.
Учасники екскурсії могли на хвильку поринути у ті часи та відчути весь колорит українських традицій: носили воду на коромислі, співали «Несе Галя воду», черпали воду із кринички «журавлем».
Далі мандрівка селом продовжилася із відвідування старовинної дерев’яної Свято-Троїцької церкви, збудованої ще у 18 столітті без єдиного гвіздка у вигляді хреста. У часи війни у ній зберігалися склади зерна, тому і збереглася після перенесення і рестврації. Для Черкащини вона є унікальною, оскільки церков подібного типу залишилося лише дві.
Потім наша дорога пролягала до будинку майстрині Валентини, де вона відкрила кімнату для охочих до навчання дітей, адже сама любить і прясти, і вишивати, і в’язати, тому своєю майстерністю з усіма охоче ділиться. Стрілки-вказівники вказували напрямок, а цікаві завдання квесту – скласти карту, що допомогла дістатися до будинку.
Пані Валентина показала, як цвіте льон на городі та гостинно запросила до хати, де провела майстер-клас із виготовлення нитки на верстатах.
Співали пісню «А льон цвіте», смакували узваром із печивом, – черпали позитивні емоції та відчуття від сільської гостинності та чудових краєвидів, що відкривалися з околиць. У селі є річка, озеро. На березі можуть для туристів наварити смачної юшки та покатати на човні.
Тож поверталися з гарним настроєм та бажанням повернутися знову.
