Уманщина туристична: принади для туристів у с. Пугачівка (Фото)

У рамках семінару-навчання «Уманщина: Розвиток через туризм», мета якого – пошук можливостей та алгоритмів розвитку туризму на Уманщині та перетворення населених пунктів Уманського району на конкурентоспроможне туристичне середовище, відбувся цикл екскурсій за маршрутами сіл Уманщини.

Уманщина туристична: принади для туристів у с. Пугачівка (Фото)

 Тож цією статтею «Уманський портал» відкриває цикл дописів, у яких ми поділимося з читачами враженнями від захопливих місць Уманщини.

Маршрут, що проліг до мальовничого села Пугачівка, об’єднував локації «Музей-світлиця – Свято-Троїцька церква – садиба зеленого туризму «Чарівна ниточка». Гостинно учасників екскурсії зустріла голова села Валентина Овчиннік, яка розповіла, що стара назва села – Кзьондзівка, адже в старі часи там проживав польський ксьондз, а потім після звільнення села Пугачовим село назвали на його честь.

Спочатку мандрівка селом розпочалася з музею-світлиці, екскурсію в якому провела Валентина Альошкіна, що і є, власне, ініціаторкою створення проекту.

Пані Валентина розповіла, що давні ужиткові речі збирали всією громадою, і чого тільки не позносили небайдужі односельці: у 1-й кімнаті зібрані  речі відтворюють український побут: піч і каганець, посуд у миснику, ціп і солом’яник.

 2-га кімната обладнана ліжком із подушками на покуті, дитячою колискою,  іконами та вишиваними рушниками на стінах.

3-тя – відтворює шкільний клас з партою та чорнильною ручкою.

у 4-ій зберігається сільськогосподарський інвентар: коромисло, ступка, веретено, віялка.

Учасники екскурсії могли на хвильку поринути у ті часи та відчути весь колорит українських традицій: носили воду на коромислі, співали «Несе Галя воду», черпали воду із кринички «журавлем».

Далі мандрівка селом продовжилася із відвідування старовинної дерев’яної Свято-Троїцької церкви, збудованої ще у 18 столітті без єдиного гвіздка у вигляді хреста. У часи війни у ній зберігалися склади зерна, тому і збереглася після перенесення і рестврації. Для Черкащини вона є унікальною, оскільки церков подібного типу залишилося лише дві.

Потім наша дорога пролягала до будинку майстрині Валентини, де вона відкрила кімнату для охочих до навчання дітей, адже сама любить і прясти, і вишивати, і в’язати, тому своєю майстерністю з усіма охоче ділиться. Стрілки-вказівники вказували напрямок, а цікаві завдання квесту – скласти карту, що допомогла дістатися до будинку.

Пані Валентина показала, як цвіте льон на городі та гостинно запросила до хати, де провела майстер-клас із виготовлення нитки на верстатах.

Співали пісню «А льон цвіте», смакували узваром із печивом, – черпали позитивні емоції та відчуття від сільської гостинності та чудових краєвидів, що відкривалися з околиць. У селі є річка, озеро. На березі можуть для туристів наварити смачної юшки та покатати на човні.

Тож поверталися з гарним настроєм та бажанням повернутися знову.

 

 

 

 

 

 

Назад Вперед