«Опускалися руки, хтось плакав від втоми і страху»: як уманська лікарня переживає пандемію Covid-19

В інфекційному відділенні Уманської міської лікарні був перший підтверджений випадок захворювання коронавірусом в області і перше немовля з COVID-19. Відділення визначене лікарнею першої хвилі для госпіталізації інфікованих пацієнтів. Тут приймають на лікування хворих з усього округу, навколишніх сіл і ще дев’яти сусідніх районів. Як інфекційне відділення пережило пікові моменти пандемії, з якими викликами і проблемами зіткнулись лікарі, розповів завідувач відділення, лікар-інфекціоніст Олександр Соколенко.

«Опускалися руки, хтось плакав від втоми і страху»: як уманська лікарня переживає пандемію Covid-19

З 1989 року Олександр Соколенко працював завідувачем дитячого відділення Уманської інфекційної лікарні. Після об’єднання у 2015 році дитячого і дорослого відділення, він очолив колектив. 

Ні на мить не шкодую про обраний шлях, адже займаюся улюбленою справою — лікую людей

«Якщо не ми, то більше ніхто»

Це був справжній виклик, адже останніх років 100 пандемій у світі не було. А значить і досвіду і відповідних знань. Ніхто не знав що роботи. Але завдяки колективу, завдяки тому що ми згуртувалися і підтримували один одного — ми впоралися з цим завданням. Важко було і фізично, і морально, і психічно. Навантаження в пікові дні були максимальні. Чесно кажучи, були і доволі песимістичні настрої — опускалися руки, хтось плакав від утоми і страху.

 

Навантаження в пікові дні були максимальніНавантаження в пікові дні були максимальні Фото надані Олександром Соколенком

Ми напрацювали власний алгоритм роботи відділення в екстремальних умовах і зараз вдосконалюємо кожен етап цієї роботи. 

В перші дні важко було йти до хворих, але ми знали: якщо не ми, то більше ніхто. Це наша робота, адже у кожного з нас є досвід праці в інфекційному відділенні, є знання, вміння і розуміння ситуації.

Спільно ми впоралися. Тому відзначити когось особисто не можу, адже кожен на своєму місці доклав максимум зусиль, аби допомогти людям. Були такі, що пішли з відділення, звільнилися. Але всі ті, хто залишався — всі працювали, тому список співробітників відділення — це список тих, хто захищав місто від пандемії. 

«Місяць працювали без зміни, без вихідних, без відвідувань родин»

Ще одним, не менш важливим, нашим завданням було не заразитися самому і не наразити на небезпеку весь колектив і свої родини. Від цих викликів люди ставали близькими один одному.

 
 
 
Медики інфекційного відділення КНП "Уманська міська лікарня", які лікують хворих на COVID-19. "Вахта" у квітні 2020 року. Фото надалі Олександром Соколенком
По іншому почали ставитися до колег, більше допомагати, підтримувати, співпереживати

Наша робота і побут спочатку були організовані так, що ми практично місяць працювали без зміни, без вихідних, без відвідувань родин. Це було виснажливо, перш за все психологічно. Більшість колективу відділення це жінки і в кожної з них є діти, родина.

Тому до всіх навантажень по роботі додалася і туга за рідними — були і сльози, і істерики. Але дівчата підтримували одна одну порадами, жартами, співчуттям. Підтримка моральна від колег багато чого варта, тому і впоралися. Потім організували «вахти» по 10 днів, працювали і відпочивали позмінно. Це вже було значно легше. Коронавірус згуртував людей і показав їх найкращі якості. 

 
 

Медзабезпечення відділення і захист лікарів

Коли все почалося, у січні-лютому, з усіх центральних каналів заявили, що медицина повністю забезпечена, мовляв, ми готові, в нас усе є. Але насправді, на той час цього забезпечення не було. І максимум зусиль, щоб забезпечити нас усім необхідним, доклали адміністрація лікарні, міський голова, міська рада.

Показово, що в перші пікові дні нам засоби захисту передали швидка допомога і санітарна служба. Вони реально поділилися з нами тим, що в них було. Ми про це пам’ятаємо. Відзначу особисту роль міського голови Олександра Цебрія, який дійсно доклав величезних зусиль, аби у нас були в достатній кількості засоби індивідуального захисту і все, що потрібно в такій ситуації: респіратори, костюми, маски, щитки, комбінезони. Так само ми отримали і засоби для забезпечення стерильності, знезараження. 

 

 

Весь цей час нас харчують коштом міського бюджету, після роботи ми відпочиваємо в готелі-гуртожитку, а вже закінчивши «вахту» після повного обстеження можемо йти додому і побути з рідними. Наше відділення обслуговує людей хворих на COVID-19 з усього округу, це навколишні села і сусідні райони. Ми спілкуємося з колегами і я повинен визнати, що так як до ситуації ставиться міський голова Олександр Цебрій — конструктивно, небайдуже, оперативно, так до медиків не ставляться ніде.

Кожного ранку о 8 годині я доповідаю йому про кількість і стан пацієнтів, про проблеми, які виникають. Він знає всіх проблемних хворих, також спілкується і підтримує їх. І від себе особисто і від колективу хочу подякувати міському голові за розуміння і конструктивну дієву підтримку. 

Обладнання, яке передали медикам інфекційного відділення уманські підприємці.Обладнання, яке передали медикам інфекційного відділення уманські підприємці. Фото надані Олександром Соколенком.

Також хочу подякувати бізнесменам Умані за їхню спонсорську допомогу. Вона нам дуже важлива. На диво ця ситуація об’єднала людей з різних політичних платформ, нам допомагали представники різних партій і всім за це велике спасибі. Власне, нам допомагали всі, до кого ми зверталися і ті, до кого ми не зверталися.

Є люди, які просто передавали упаковку масок, рукавичок чи бахіл і не називали себе. Це надзвичайно важливо було в той момент і найголовніше було відчувати, що люди за тебе переживають, що їм не байдуже. Умань — справжнє європейське місто, яке конструктивно вирішує проблеми, які виникають. Це дуже важлива підтримка для всіх нас.

Приємно здивували уманчани своїм толерантним розумним ставленням до ситуації, співчуттям, розумінням, небайдужістю

Медики інфекційного відділення КНП Медики інфекційного відділення КНП "Уманська міська лікарня" у боксі хворих на коронавірусну інфекцію. Фото надані Олександром Соколенком.

«Боятися не треба, але і розслаблятися поки ще зарано»

Найскладнішим з COVID-19 було перебороти страх, відчай і депресію, які панували не лише серед медиків, але в суспільстві загалом. Кожен хворий окрім медичної допомоги потребує і моральної підтримки. Це новий виклик для всіх нас.

Часто, коли хворому трохи легшає, відступає перший страх і минає паніка, він рветься додому, свариться з лікарями: «Навіщо тримаєте мене в лікарні?» Нам доводиться пояснювати, заспокоювати і доводити курс лікування до кінця. 

 

Огляд лікарем інфекційного відділення КНП "Уманька міська лікарня" хворого з підозрою на COVID-19.Фото надані Олександром Соколенком

Нам треба навчитися жити по-новому. Коронавірус нікуди не піде. Сподіваємося, що жарке літо призупинить його, але швидше за все, на осінь буде нова хвиля. Так вважають всі інфекціоністи.

Тому прошу не забувати про всі карантинні заходи, які треба виконувати розумно: туди, де є скупчення людей обов’язково одягайте маску, вдома ретельно мийте руки, по можливості обробляйте дезінфекторами речі, гроші і те, що було в чужих руках. Боятися не треба, ми вже всі трохи навчені, але і розслаблятися поки ще зарано.

Джерело: umannews.city