Зубний технік з Ватутіного створює реалістичні вироби із глини (Фото)

30-річний Іван Підцерковний з міста Ватутіне створює велетенських жуків та комах із полімерної глини. Вироби складаються із десятків окремих деталей. Грошей на цьому не заробляє. Більшість роздаровує друзям.
Займатися ліпкою чоловік почав ще з 3-х років. У дитинстві власноруч робив копії улюблених героїв мультфільмів.

  •  Це більше хобі, а не спосіб заробити, – розповідає Іван. – З дитинства цим займаюся. Дуже добре пам’ятаю свою першу роботу. Це була русалка. Перейняв все від батька. Він показав, як із безформеного шматка пластиліну можна зліпити якусь фігуру. Пам’ятаю, колись почали показувати мультсеріал «Покемони». Тоді я зробив майже півсотні видів цих мультиплікаційних героїв. Інколи для друзів їх ліпив. Безкоштовно. Рідко щось міг поміняти на морозиво. З тих пір майже увесь вільний час намагаюся приділяти реалізації свого захоплення. 

Чоловік отримав освіту зубного техніка. Під час навчання продовжував створювати різні фігури. Тоді мав можливість використовувати метал в якості основного матеріалу.

  • Коли був на практиці, зробив для директора голову кабана. Він мисливець, – продовжує Підцерковний. – Для себе зробив руку скелета, яка тримає ключ домофону. Ніби й звичайні речі, але других таких ні у кого немає. Деякі роботи виготовлені з кераміки. Наприклад, маю мініатюру жабку, яка поміщається на монеті в 10 копійок. Ліпити можна з чого завгодно. Аби натхнення та уява були. Якось прийшов з роботи. На столі лежало кілька шматків полімерної глини. Подивився й побачив кольори, як в оси. Сів і за кілька годин зробив її. Сподобалося.

Після цього виліпив комаху, богомола, жука-рогача. Останній вийшов найбільш схожим на оригінал. Кожну деталь готую вручну. Не використовую спеціальних форм.

Спроби продавати свої витвори Іван Підцерковний робив. Проте у маленькому місті охочих придбати ексклюзив було небагато. Разом з тим, творчі вміння його виручали під час студентства.

Окрім ліплення, має здатність до малювання.

  • Коли приїхав на навчання, познайомився з дівчатами, – згадує ватутінець. – Дивлюся, сидять нігті фарбують. Запропонував допомогу. Яка різниця, на чому малювати. Тому вони щодня ходили з новим манікюром, а я ситим. Після вузу хотів створювати ексклюзивні речі за гроші, але у Ватутіному мало кому це потрібно. Коли дивлюсь на колишні мої роботи, стає навіть трохи соромно. Зараз я навчився ліпити більш краще та деталізовано. Та все одно мій хендмейд важко продати. Хоча я не турбуюся через це. Коли зустрічався з дівчиною, то постійно виготовлював для неї прикраси. Була задоволена, бо щодня мала щось нове.

Не так давно у чоловіка з’явилася ідея зробити та поставити в місцевому парку різні фігури. Та згодом від задуму відмовився.

  • Планував прикрасити парк, аби людям було приємніше там відпочивати, – каже Іван. – Хотів не просто втілити в життя якісь свої ідеї, а мав радитися з людьми, що б вони хотіли бачити. Витрати брав на себе. Та потім передумав, коли побачив оті зламані лавки. Декому байдуже на чужу працю.

Ламають заради якоїсь цікавості. Тому я вирішив не марнувати сили та часу.
Зараз вдома у Івана Підцерковного немає його робіт. Щось залишилося у батьків, щось подарував друзям. Нові витвори також не затримуються та розходяться в якості безкоштовних сувенірів.

Джерело: https://viche.ck.ua/